Аналітика

Відтермінування ратифікації Римського статуту на три роки в Адміністрації Президента пояснюють тим, що визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду нібито буде нести певні ризики для українських військових. Чи справді це так? Хто може опинитися на лаві підсудних в Гаазі? Ситуацію коментує юрист-міжнародник Микола Гнатовский.

2 червня 2016 року ВРУ затвердила зміни до Конституції в частині, що стосується правосуддя. Тетяна Печончик, голова правління Центру інформації про права людини, експерт коаліції Правозахисний порядок денний та Андрій Козлов, адвокат і юрист-міжнародник дискутували, яким чином ці зміни вплинуть на стан системи правового захисту в Україні

Сьогодні Верховна Рада дала старт судовій реформі, яку запропонував президент України. Текст змін до Конституції, зокрема, до ст. 124, передбачає можливість ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Професор міжнародного права Микола Гнатовський пояснює, чи можливо довести, що МН17 збила Росія, і навіщо Україні ратифікувати Римський статут. НВ обрало найцікавіші тези з його лекції.

На міжнародній арені українська влада висловлює однозначну підтримку МКС. Натомість своїм громадянам посилає цілком протилежні сигнали. Варто лише згадати внесення норми про відтермінування ратифікації Римського статуту на 3 роки до перехідних положень проекту змін до Конституції в частині правосуддя. В Адміністрації президента, коментуючи появу цієї норми, зазначили, що визнання юрисдикції МКС нестиме для України певні ризики "з точки зору українських військових". Така позиція викликає здивування.

Що таке Міжнародний кримінальний суд і навіщо нам потрібно ратифікувати Римський статут? МКС – це перший постійний міжнародний судовий орган, створений для притягнення до відповідальності осіб, винних у скоєнні військових злочинів, злочинів проти людяності та геноциду. МКС втручається у розслідування тільки тоді, коли національні системи правосуддя не хочуть або з різних причин не можуть розслідувати та притягти до кримінальної відповідальності винних у скоєнні злочинів.У 2000 році Україна таки підписала Римський статут Міжнародного кримінального суду. Однак наступного року, реагуючи на подання тодішнього президента України Леоніда Кучми, Конституційний суд ухвалив рішення про те, що статут суперечить Конституції України. Це фактично зробило ратифікацію неможливою.

Сьогодні правозахисні організації працюють у світлі викликів, які переживає Україна. Мова йде і про жертв організованого режимом Віктора Януковича нападу на мирних учасників Євромайдану, і про наслідки збройної агресії Російської Федерації, що розпочала окупацію Криму та війну на Донбасі. Ці екзистенційні виклики є новими для нашої країни, але далеко не унікальними для світу. Існує напрацьований досвід інших країн, які у свій час теж опинялися у ситуації, коли недореформовані органи влади не можуть впоратись із величезним масивом злочинів.

Чи настане після реформ в Україні час "К", коли українська Конституція буде, нарешті, не декларативним документом, а справді Основним Законом? З недавнього соцопитування: лише 10% опитаних добре орієнтуються у планах влади змінити Конституцію, 47 — щось про це чули, а 42% — взагалі не в курсі. І лише 5% опитаних знають, які саме зміни готуються до Конституції.  Ще сумніше стає, коли з'ясовується, що більш як половина опитаних (50,4%) зовсім не читала Конституції.  А новий її проект мав би містити фундаментальне положення, згідно з яким саме суспільство має контролювати державу.

То що ж готують нам законотворці? І якою може бути майбутня Конституція?  

Проблема напрацьованих змін у їхній невизначеності та обмеженості, що не дає чіткої картини судової реформи. Із внесеного до парламенту проекту закону чітко не зрозуміло, який має бути судоустрій, система дисциплінарної відповідальності суддів, система суддівського самоврядування та багато інших питань, що віднесені до рівня регулювання законом.

Із початком збройної агресії Російської Федерації, яка за допомогою армії окупувала Крим, а пізніше за тим же сценарієм розв’язала воєнні дії на Донбасі, Україна опинилася в надскладній ситуації. Держава об’єктивно не має можливості забезпечувати права та свободи людей на окупованих та непідконтрольних українській владі територіях. Разом з тим українська влада здійснює ряд кроків, які погіршують стан із захистом прав та свобод людини, руйнують зв'язок між півостровом та материковою частиною України та створюють додаткові труднощі як для громадян України, що стали жертвами окупації, так і для іноземців та осіб без громадянства, що легально перебувають на території України та дотримуються українських законів.                              

Мова йде про визначення правового порядку перетину пунктів пропуску з окупованим Кримом, який регулюється Порядком в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї №367, затвердженим Кабінетом Міністрів України 4 червня 2015 року. Попри те, що спроби врегулювати перетин пунктів пропуску з окупованим Кримом ми в цілому оцінюємо позитивно, однак звертаємо увагу на суттєві недоліки цього Порядку.

Аналіз Правозахисного порядку денного для учасників EU Ukraine Human Rights Dialogue (6-7 липня 2015 року, Брюсель)

Одночасно із рішенням про дерогацію треба ухвалити постанову щодо додаткових заходів для забезпечення прав та свобод людини в зоні АТО